Анну Фрейд по праву називають основоположницею дитячого психоаналізу, без якого сьогодні немислима психологія. Довічно вивчаючи психологію дітей, молодша з дочок Зигмунда Фрейда створила неофрейдистський напрям в психології, розробивши безліч практичних методів.
Анна Фрейд була шостою і наймолодшою дитиною відомого австрійського психолога Зигмунда Фрейда. Батьки дали їй прекрасну домашню освіту, і її дуже приваблювали науки. Коли дівчинці виповнилося 13 років, у неї відбулася вдумлива і серйозна розмова з батьком про психоаналіз. З цього моменту Анна захопилася цією областю психології.
Після закінчення педагогічного факультету Віденського університету дівчина п’ять років працювала вчителькою в загальноосвітній школі. Саме тоді молода вчителька зрозуміла, що хоче вивчати проблеми дитячої психології. З 1918 року Анна є постійною учасницею всіх міжнародних психоаналітичних конгресів.
Вивчивши теорію, практику і техніки психоаналізу за допомогою батька і провівши власні психоаналітичні дослідження, вона була визнана членом Психоаналітичного товариства. Незабаром Анна отримала від батька каблучку, схожу на ту, яку носили чоловіки-аналітики, яких він наблизив до себе.
У 1923 році Анна Фрейд почала власну практику психоаналізу. Центральними темами її досліджень стали проблеми психоаналізу дітей та застосування психоаналітичних ідей у педагогіці, наприклад, для корекції диспропорцій виховання та освіти. У наступному році дівчина очолила Віденський психоаналітичний інститут і почала читати лекції з дитячого психоаналізу.
У 1938 році, коли до Австрії прийшли нацистські окупанти, Анна разом з батьком виїхала до Великої Британії. До останнього моменту вона залишалася з Фрейдом, допомагала йому при важкій хворобі, була медсестрою і кращою подругою. Після смерті Фрейда Анна продовжила розвиток психоаналітичного вчення і зробила все можливе для видання його зібрання творів.
Понад 60 років Анна Фрейд займалася практичною та науковою діяльністю в галузі психоаналізу. За ці роки вона опублікувала велику кількість книг, статей, лекцій та доповідей з дитячої психології. Анна Фрейд померла в 1982 році у Великобританії. Їй було 86 років.
Анна Фрейд є засновницею неофрейдистського напряму в психології, який називають его-психологією. Від попередників її відрізняло те, що вони намагалися розкрити несвідомі причини, а найважливішим его Фрейд вважав свідомість людини. Свої висновки вона зробила, спостерігаючи за немовлятами, які тривалий час були розлучені з батьками. Фрейд зміг довести, що дитина може страждати не менше, ніж будь-який дорослий. Вона помітила, що немовлята, розлучені з матерями, проявляли ознаки занепокоєння в перші дні життя.
На думку психоаналітика, дитячий психоаналіз вимагає особливої методики, так як дитина – істота незріла, несамостійна і незахищена. В результаті він не відчуває ніяких відхилень і не усвідомлює, що хворий. Дитячий психоаналіз вимагає більш тривалого підготовчого періоду, протягом якого дитину готують до аналізу (розуміють свою хворобу, виявляють довіру, погоджуються на обстеження).
На думку Фрейда, головне, що потрібно від аналітика, що працює з дітьми – це дбайливе ставлення до своїх пацієнтів, участь.
Психоаналітик Анна Фрейд представляє розвиток дитини як безперервний, мінливий процес природної соціалізації дитини, при якому принцип задоволення поступово замінюється принципом реальності. Немовля керується тільки принципом задоволення, все його життя підпорядкована задоволенню його потреб. Для цього йому обов’язково потрібна мама. Фрейд прийшов до висновку, що майбутнє психічне здоров’я дитини сильно залежить від того, наскільки його его може перенести депривацію, тобто впоратися з невдоволенням.
Деякі діти терпіти не можуть ніяких обмежень і невиконання бажань, реагуючи у відповідь спалахами гніву, криком і плачем. Інші можуть легко замінити нездійсненну потребу іншою. Такі установки з’являються в дуже ранньому віці і залишаються на все життя.
Анна Фрейд вважає, що поки дитина не може впоратися зі своїми бажаннями, він незрілий. Природні прояви жадібності, гніву, роздратування та егоїзму говорять про асоціальність. Нормальна людина повинна поступово переходити від дитячого егоцентризму і егоїзму до вміння контролювати свої бажання і задовольняти їх самостійно. Іншими словами, принцип задоволення замінюється принципом реальності.
Найважливішу роль в такому процесі відіграють захисні механізми психіки, що забезпечують соціалізацію. Дитина повністю соціалізується, коли формується ефективне супер-его. Крім того, що він тепер виконує моральні вимоги суспільства, він ще й визнає себе його представником. При цьому дитина ще довго чекатиме підтримки та турботи з боку дорослих (батьків, вчителів). Суперего може легко загубитися через великі переживання або розчарування.
На думку Анни Фрейд, розвиток відбувається через переродження дитячих несвідомих, особистісних бажань в соціально відповідні конструкції і формування «супер-Его» за рахунок его і механізмів, що захищають психіку.
Анна Фрейд пропонує не представляти лінії розвитку у вигляді точної хронологічної стрічки подій, а виділяти лінії і тенденції в розвитку. Таких ліній може бути будь-яка кількість, в залежності від того, яка область розглядається:
• Лінії тілесної незалежності — від смоктання до нормального прийому їжі, від підгузків до контролю природних функцій, від неможливості подбати про себе до відповідальності за турботу про тіло;
• Лінії формування соціальних відносин – від егоцентричності до дружби або партнерства, від тіла до ігор, від ігор до роботи.
Кожна наступна фаза розвитку дитини формується після вирішення конфлікту між внутрішніми мимовільними бажаннями і обмеженнями суспільства. На цьому етапі необхідно виявити не тільки рівень розвитку, який є у дитини на відповідній лінії, але і взаємозв’язки між лініями.
Для Анни Фрейд розвиток особистості дитини відбувається в сукупності з процесом розвитку его. Важливо, щоб у міру розвитку дитина вміла адаптуватися до умов, які мають тенденцію до регулярних змін. Захисні механізми психіки допомагають адаптуватися до умов навколишнього середовища. Его використовує їх для того, щоб змінювати свої внутрішні бажання в залежності від вимог соціального середовища і суспільства.
За допомогою цих захисних механізмів інстинкти любові і ненависті диференціюються на різні почуття. Інстинкт ненависті поділяється на такі почуття, як гнів, роздратування, заздрість і ревнощі. Любов може виражатися у формі поваги, захоплення, розуміння, симпатії.
Психологічний захист – це дія психіки людини, яка покликана зробити все, щоб уникнути негативних ситуацій. Наприклад, людина, яка має недолік, намагається компенсувати його достоїнствами і перемогами. Так, слабка, хвора дитина починає займатися спортом і стає переможцем змагань.
На думку Анни Фрейд, завдання досвідченого психоаналітика полягає в тому, щоб приділити особливу увагу захисним функціям его, присутнім в людських асоціаціях. Его-психологія заснована на вивченні того, як людина звикає до суспільства в сьогоденні, змінюючи існуючі способи взаємодії з цим суспільством.
Анна Фрейд, поряд з Мелані Кляйн, вважаються основоположницями дитячого психоаналізу. У двох відомих психологів були суперечки з принципових питань. Суть їх протистояння полягала в різних уявленнях Фрейда і Кляйна про фази формування структури психіки дитини.
На думку Анни Фрейд, аналіз особистості дитини повинен проводитися тільки при наявності психопатологічного симптому. Дитина повинна бути зацікавлена в дослідженні і бажати брати в ньому участь. Тільки в цьому випадку терапія буде протікати нормально.
Мелані Кляйн виступала за те, щоб аналізувати поведінку дітей навіть без яскраво виражених симптомів. На її думку, дитина може брати участь в аналітичній взаємодії без підготовки, а рішення про проведення аналізу приймають батьки.
Анна Фрейд виявилася гідною продовжницею творчості батька і внесла величезний внесок у розвиток психоаналізу. Її по праву можна назвати основоположником его-психології і творцем теорії психічного захисту. Ці поняття знайшли своє гідне місце в більшості областей сучасної психіатрії.