Деперсоналізація і дереалізація – досить складні поняття, пов’язані зі змінами в сприйнятті реальності і власного «Я». Це симптоми, які можуть виникати в рамках різних психічних станів або у відповідь на стресові ситуації.
Знеособлення
Це стан, коли людина відчуває себе відчуженою від власного тіла, особистості, емоцій або дій. Він може відчувати себе спостерігачем, відстороненим від того, що відбувається, як ніби це відбувається з кимось, крім нього. Це часто супроводжується відчуттям нереальності свого «Я».
Дереалізація
Це переживання реальності як нереальної, ніби все навколо виглядає і відчувається не так або як у фільмі. Люди, які переживають дереалізацію, можуть описувати навколишні предмети, людей або події як нереальні, відчужені або позбавлені сенсу.
Відмінності
Різниця між деперсоналізацією і дереалізацією полягає в тому, що в разі деперсоналізації людина відчуває відчуження від власних думок, почуттів і відчуттів, тоді як дереалізація пов’язана зі сприйняттям навколишнього світу як нереального або спотвореного. Деперсоналізація може проявлятися як почуття відстороненості від свого тіла або сприйняття своїх дій як автоматичних, не контрольованих власною волею. Людина може відчувати себе спостерігачем за своїм життям, а не його учасником. З іншого боку, дереалізація викликає відчуття нереальності у зовнішньому світі: навколишні предмети, події або навіть люди можуть здаватися неприродними, ніби це просто картина або сон.
Ці симптоми можуть бути досить тривожними та впливати на якість життя. У тому випадку, якщо вони стають частими, інтенсивними або заважають нормальному життю, важливо звернутися за допомогою до психотерапевта або психіатра для професійної оцінки та підтримки.