Широке поширення, масовість застосування і загальнодоступність багатьох психотропних засобів пояснюють порівняно високу частоту отруєнь ними. Отруєння психофармакологічними препаратами можливо внаслідок помилкового прийому більш високої дози, підвищеної чутливості до них окремих осіб (при алергічної налаштованості організму або органічної недостатності центральної нервової системи), а також при навмисному прийомі токсичною дози з суїцидальної метою.
Потенційну небезпеку в останньому випадку представляє певний контингент психічно хворих з важкими депресіями, імперативними галюцинаціями, маренням. У цих випадках хворі користуються наявними в їх розпорядженні медикаментами, які вони накопичують або випивають відразу всю курсову дозу. Тому при призначенні тривалої підтримуючої терапії істотну роль грають правильна організація видачі, зберігання ліків і відповідний інструктаж родичів.
Зокрема, хворим на руки треба видавати ліки (або рецепти на них) не більше ніж на 3-5 днів або препарати слід зберігати в недоступних для хворих місцях. Отруєння можливі при прийомі великих доз всіх класів психотропних засобів: нейролептиків, антидепресантів, транквілізаторів. Однак тяжкість клінічної картини отруєння і ймовірність летального результату визначаються не тільки абсолютною величиною прийнятої дози, але і віком хворого, його соматичним станом, масою тіла і рядом інших факторів.
Тому незначне передозування може виявитися фатальною для дитини або соматично виснаженого хворого. З іншого боку, вчасно розпочата правильна невідкладна терапія може запобігти розвитку серйозних наслідків отруєння організму.
Все це визначає необхідність невідкладної допомоги, яка включає ряд заходів, як загальних для всіх отруєнь, так і специфічних, що враховують дію окремих препаратів.