Широке житлове будівництво, благоустрій міст, зростання добробуту народу – запорука попередження епідемічного гепатиту, такого складного за своїми вирусологическим, епідеміологічним і клінічним закономірностям захворювання.
Поряд з усіма санітарно-гігієнічними заходами, необхідними для боротьби з епідемічним гепатитом як з кишковою інфекцією, профілактика хвороби Боткіна в першу чергу повинна бути спрямована на попередження ятрогенного зараження людей.
Досвід профілактики парентерального зараження, проведений різними дослідниками свідчить про можливість ліквідації цього шляху зараження і тим самим поширення серотипу В і різкого зниження захворюваності серотипом А, шляхом контролю медичного інструментарію. Окрім наявності вирусемии і парентерального шляху передачі, котрі три епідемічного гепатиту є характерним і ряд інших особливостей, які потребують своєрідного підходу до профілактики захворювань, а саме – інкубаційний період з досить широким діапазоном його тривалості, головне ж – велике епідеміологічне значення осіб, які розсіюють інфекцію, до того ж не тільки хворих з клінічно вираженими явищами і їх оточення, але і контактних поза епідемічного вогнища і відповідно оточення цих осіб, часом стимулюючих «здорове вир соносітельство епідеміологічне значення як джерела інфекції реконвалесцентов і осіб з хронічним гепатитом, цирозом печінки (в результаті гострого епідемічного гепатиту) у періоди активності процесу.
Всі ці особливості в цілому визначають складність проблем профілактики гепатиту, призводять до великих труднощів організаційних заходів. До того ж вірус стійкий до дії хімічних агентів, тому дезінфекція приміщення виявляється радше засобом механічного очищення і в меншій мірі – безпосереднього його знищення. Для цього можна використовувати професійне миючий засіб на основі пробіотиків «крізала», детальніше про нього на сайті.
Ізоляція хворого відіграє велику, але не головну роль, оскільки період заразливості в більшості випадків короткий, а діагностика захворювання зазвичай пізня, і хворого частіше госпіталізують лише в кінці заразного періоду або навіть після того, як він не представляє небезпеки для оточуючих, і велике число осіб в оточенні, що є, аналогічно хворим, ланкою інфекції (що виявляються в даний час методом лабораторної діагностики), залишаються на місцях – в сім’ях, колективах. Таким чином, госпіталізація показана в силу не стільки епідемічних, скільки чисто клінічних особливостей і можливості тяжкого перебігу хвороби аж до гострої і підгострої форми або переходу в хронічну форму. Але епідеміологічне значення хворих на гостру форму, реконвалесцентов, і хворих на хронічний гепатит є великою проблемою, і знову виникає питання про варіанти і серотип вірусу гепатиту.
Можна думати, що реконвалесцент, що є після виписки джерелом інфекції, може з’явитися таким, тільки потрапивши в новий колектив (адже частьстарого колективу перехворіла гепатитом, а 2/3 вже зазнали на собі вплив даного серотипу). Якщо визнати існування стійкого імунітету, то навряд чи в тому випадку реконвалесцент з тим же серотипом може викликати подальшу хвилю інфекції.
Тут скоріше може мати місце продовження колишньої хвилі, або, якщо все ж визнати, що джерелом інфекції є рекованлесцент, – зараження його в умовах стаціонару новим варіантом вірусу. Ця проблема висуває необхідність нових умов стаціонарного обслуговування хворих епідемічним гепатитом – умов боксованих відділень, які доводять мінімуму інтенсивність контактів усередині стаціонару.
В один ряд з епідемічними стають і клінічні особливості інфекції, що вимагають спеціалізованої допомоги не тільки гострому періоді епідемічного гепатиту (що здійснюється зобов’язаною госпіталізацією), але і в постінфекційної. Профілактика ускладнень епідемічного гепатиту може бути забезпечена лише організацією диспансерної служби, яка дозволила б уточнити відсоток безпосереднього переходу гострого епідемічного гепатиту в хронічний. Цей відсоток серед осіб, які перенесли епідемічний гепатит не більше року тому, складає в цілому 9-10%; при цьому найбільше число хронічного гепатиту (до 63,5%) формується в перші 3 роки.
Диспансеризація перехворіли кінцевої за мету ставить профілактику хронічного гепатиту, цирозу печінки, що в свою чергу диктує необхідність правильної організації спостереження за хворими з затяжним періодом реконвалесценції. При виписці зі стаціонару нерідко є виражені патоморфологічні зміни в печінці, частіше піддаються зворотному розвитку, як і функціональні порушення (останні спостерігалися нами в 80% випадків). Поряд із зазначеними основними заходами профілактики епідемічного гепатиту повинна бути спрямована на попередження поширення і ліквідацію його як вогнища інфекції.