Багатий фольклор став основою сучасної узбецької літератури. З того часу люди вигадували і передавали епоси героїчного змісту, головними героями яких ставали герої, що борються з гнобителями та гнобителями, представленими як темні сили. З’явилися епічні пісні: «Алпамиш» та «Кер-огли». Поема «Алпамиш» розповідає про героїзм та відвагу узбецьких героїв. Твір пережив століття і став пам’яткою східної літератури.
Не менш відомий і інший народний твір, представлений циклом казок і легенд про Хаджа Насреддіна, дотепну і хитру людину, яка багато чому навчила багатих людей. Багато творів, що ґрунтуються на ісламських релігійних моральних нормах, були написані в 11 столітті. Варто згадати повчальні вірші «Кугаду біліг» Юсуфа Хас Хаджиби Баласагуні, «Дар істини» (Ахмад Югакі), «Словник турецьких прислівників» (Махмуд Кашгарі).
Література досягла безпрецедентного розквіту в епоху Темуридів при Амірі Темурі. Література стала популярною, тому що вона набула світського характеру, вільного від непотрібної релігійності. Тоді жив і творив великий представник узбецьких письменників і поетів Алішер Навої, який вважався як класиком національної літератури, а й творцем узбецької мови. Його великі твори «Хамса» та «Чордевон» увійшли до скарбниці світової літератури. Пізніше вони були перекладені сотнями мов.
Також варто згадати останнього тимуридського правителя, який заснував в Індії могольську владу, що проіснувала двісті років, Заххіріддіна Мохаммеда Бабура. Великий правитель був ще яскравим поетом того часу. У вірші “Бабіано”, описуючи власну біографію, він виклав історію розвитку народів Азії, Індії та Афганістану. Твір є шедевром узбецької літератури.
У тринадцятому та дев’ятнадцятому століттях літературні твори були ліричними і присвячені переважно любовним темам. Яскравими представниками тих років стали Увайсі, Надір, Машраб, Хорезмі та інші.
У дев’ятнадцятому та двадцятому століттях, після приєднання Туркестану до Російської імперії, почалася нова ера сучасної узбецької літератури. Серед представників цього періоду слід виділити автора, сатирика та поета Фурката та поета Мукімі.
За радянських часів розвивалися такі таланти, як Хамза Хакімадзе Ніязі, Садріаддін Айні, перший романіст Абдул Кадірі, філософ і письменник Фітрат, чиї літературні традиції продовжили Гафур Гулям, Ойбек, Абдул Каххар, Уйгун та Хамід Алімджан.
Протягом усієї історії мудрість народу відбивається в узбецькому народному прислів’ї. У XIX і XX століттях російська культура вплинула на їхню тематику. Звідси й вираз, що російські та узбецькі прислів’я поділяють їхню мудрість.
Національний костюм.
Говорячи про культуру країни, хочеться відзначити народний узбецький костюм. Чоловічі та жіночі вбрання виконані у яскравих тонах. Вони відображають спосіб життя та традиції народу. У містах, звісно, не зустрінеш людей у таких костюмах. Їх надягають лише на свята. Однак у сільській місцевості це все ще повсякденний одяг.